История Города

Історія міста починається з 1887 року, коли почалося будівництво Південно-Західної залізниці (Київ-Одеса). Саме в 1887 році на території сучасного Вишневого з\’явилася станція Жуляни (зараз ст. Вишневе), названа на честь села, яке знаходилося неподалік. Поруч зі станційним будовою було побудовано два будинки для стрілочників. Працівники виконували свою роботу позмінно і жили на станції не постійно. До революції станція Жуляни, в основному, обслуговувала вантажні потяги, а в роки громадянської війни стала місцем жорстоких боїв.
У 1926-1928 рр.. почалося будівництво Київського укріпрайону. Станція Жуляни стала базовою станцією будівництва. Сюди прибували вантажі для будівництва дотів, різноманітне обладнання та зброя, залишки укріпрайону (дотів) можна побачити біля залізної і автомобільних доріг, якщо їхати в бік Боярки. Біля станції був побудований штаб військових будівельників, вартові приміщення, склади. Склади будувалися уздовж залізничного полотна на місці теперішньої вулиці Братів Гавришев. Селище розросталося, перша лавка з\’явилася в одній з кімнат привокзального будинку залізничників, в якій працював продавець з Києва. магазину на станції не було і люди їздили за товаром в Київ. Втім, така ситуація зберігалася до кінця минулого сторіччя і лише тільки з відкриттям у квітні 1998р перший гіпермаркет мережі Fozzy, одного з найбільших в околицях Києва на той момент, змінило ситуацію. Був момент, коли жителі Києва їздили \»скуповуватися\» у Вишневий.
1928-1929рр — роки масової колективізації та ліквідації хуторів. Виселені хуторяни селилися на станції \»Жуляни\», по вулицях Островського, Садовій, Шевченка, Святоюрьевской, Кутузова. Приблизно в цей же час почався рух приміських поїздів.
1930-ті роки. В офіційних \»Часопис\» згадок про наслідки Голодомору немає, можливо, що промисловий селище не постраждав так сильно, як віддалені від Києва села, та й постійного населення тут було дуже мало. У 1935году з Боярки в Вишневий перенесли машино-тракторну станцію Києво-Святошинського району. У 1935году в селі біля станції налічувалося 80 дворів. Вулиці Карла Маркса, Залізнична та Поштовий провулок забудовувалися приватними будинками.
Серпень-вересень 1941 р. Оборона Києва. До цього трагічного періоду історії, я постараюся повернутися. Героїзм простих солдатів і ополченців. Грубі прорахунки командування Червоної Армії. Досить сказати, що в оточення під Києвом радянських військ потрапило набагато більше, ніж німецьких в Сталінградському \»казані\». Як і чому неприступний укріпрайон довелося підривати тим, хто ще недавно його будував? — Ось ще одна тема, яку мені хотілося-б розкрити в майбутньому.
Листопаді 1943 року. При звільненні Києва \»великими\» радянськими полководцями в братські могили було \»укладено\» невиправдано велика кількість безіменних радянських воїнів. На 2-й день після звільнення столиці, під час бою між станцією Жуляни і селом Крюківщина загинув Герой Радянського Союзу Микола Балуков. Його ім\’ям названа вулиця в південній частині міста. У братській могилі в у цій частині міста на меморіальному кладовищі поховано понад 2 тисяч воїнів. На вулиці Святошинській, поруч з кінотеатром «Промінь» на пам\’ятному обеліску, який знаходиться на алеї Слави, вибиті імена жителів Вишневого, що загинули на фронтах Великої Вітчизняної Війни. Наближаючи перемогу, загинули брати Іван, Анатолій та Анастас Гавриші. Тяжкопораненим повернувся додому Герой Радянського Союзу Павло Гавриш (помер від ран у 1968р). На честь братів названо вулицю поруч з алеєю Слави. За бойові заслуги 365 жителів Вишневого нагороджено орденами та медалями. 28 з них посмертно.

Після війни процес забудови пристанційного села продовжився. на той момент село підпорядковувалося сільраді Крюківщини.

У 1952-1955 рр.., Із земель колгоспу імені Мічуріна с.Крюковщіна було виділено 75 гектарів для індивідуальної забудови в селі, працівникам і службовцям МТС, автобаз, а також демобілізованим солдатам. Так з\’явились вулиці Фрунзе, Котовського, Чапаєва, Кооперативна, Гоголя, провулки — Далекий і Широкий. У 1955году в селі з\’явилася перша початкова школа.До того діти ходили в початкову школу села Крюківщина або їздили в Боярку. За ініціативою начальника Управління ПЗЗ (?) Петра Федоровича Кривоноса відкрили початкову російську школу на станції «Жуляни». Відповідальною за це розпорядження була педагог Ніна Дмитрівна Сидорська. Вона домоглася організації початкової школи в приміщенні гуртожитку барачного типу як філії Боярської залізничної школи № 18. Школа-філіал у селі при станції «Жуляни» відкрила свої двері 1 вересня 1955 року.

У березні 1960 року село станції Жуляни було виведено з підпорядкування сільради села Крюковшіна і отримало статус селища міського типу районного підпорядкування й перейменоване в Вишневе. Нова назва відповідало дійсності, на момент перейменування селище потопав у вишневому цвіту. За статистикою тут налічувалося 550 дворів, населення становило 3800 жителів.
Серед перших забудовників Вишневого згадується причіплювач Григорій Бужор, який побудував перший цегляний будинок, втім адресу за яким знаходився будинок, вул. Балукова, 21, на сьогоднішній день не існує. У 1912году в селі з\’явився і перший двоповерховий будинок, який побудував І. І. Маков (другий поверх згорів під час громадянської війни). Відновлений пізніше, перший поверх тривалий час використовувався під сель-і міськрада. Будівля (ул.Залізнічна, 16) в даний момент не використовується, останніми в ньому господарювали представники страхової компанії \»Оранта\».
Місцевість навколо станції в той час була популярна у мисливців на диких птахів, завдяки численним озерам і болотах
Першим постійним жителем пристанційного села станції Жуляни був Тимофій Олефірко, службовець поштового вагону. Перший житловий будинок спорудив залізничний контролер на прізвище Мігай (ім\’я / по батькові різні джерела вказують різний, чи то Н.І.-Микола Іванович, чи то В.М.) в 1912 році, будинок зберігся до наших днів і знаходиться за адресою вул. Шевченка, 1.

Loading...

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *